Сьогодні люди дедалі частіше чують про те, як штучний інтелект змінює життя – від рекомендацій у TikTok до голосових помічників. Але існує ще одна сфера, де ШІ проявляє себе дуже яскраво – це синтетичні медіа.
Тож давайте разом з виданням AI360 дізнаємося, що таке синтетичні медіа та чому ця тема викликає серйозні етичні дискусії. Загалом ми спробуємо зрозуміти, як нові технології змінюють не лише інтернет, а й наше сприйняття реальності.
Що таке синтетичні медіа
Синтетичні медіа – це один з найцікавіших і водночас найсуперечливіших технологічних феноменів нашого часу. Простими словами, це тексти, фото, відео чи голоси, створені не людьми, а алгоритмами. Часто виглядають настільки реалістично, що їх складно відрізнити від справжніх. І саме це викликає багато запитань: де межа між творчістю і підробкою, хто має право створювати такі матеріали, і як захистити себе від маніпуляцій?
Історія розвитку синтетичних медіа
Попри відчуття, що синтетичні медіа щось абсолютно нове, сама ідея виникла задовго до появи ШІ. Ще на початку 20-го століття фотографи вручну редагували світлини – вирізали, домальовували, об’єднували кадри. Один із найвідоміших прикладів – радянські фотоманіпуляції, коли зі знімків буквально зникали “непотрібні” люди. Це були перші спроби створити альтернативну реальність.
У середині минулого століття вчені почали експериментувати з синтезом звуку. Перші системи перетворення тексту на мову з’явилися ще в 60-х роках, але звучали радше як робот з наукової фантастики.
Справжній прорив стався у 2010-х роках. Алгоритми навчилися розпізнавати й відтворювати складні патерни – зображення облич, голосові інтонації, стиль письма. Саме тоді з’явилися перші deepfake-відео. Відтоді розвиток пішов шаленими темпами. Якщо спершу синтетичний контент був технічною забавкою для ентузіастів, то вже за кілька років його почали активно використовувати.
Де використовують синтетичний контент
Синтетичні зображення стали знахідкою для дизайнерів, митців і рекламників. Створити обкладинку, ілюстрацію чи фантастичний візуальний концепт тепер можна за лічені хвилини. Відео, згенеровані ШІ, все частіше з’являються у фільмах і серіалах. Таким чином, “омолоджують” акторів, відтворюють померлих персонажів або створюють повністю цифрових героїв. У рекламі ШІ дозволяє створювати персоналізовані ролики для кожного клієнта, в освіті – перекладати пояснення викладача десятками мов.
Голосовий синтез – окрема історія. Його використовують для озвучування відео в потрібному стилі та щоб допомогти людям, які не можуть говорити, знову “звучати”. А тексти мовних моделей вже стали звичним фоном нашого цифрового життя – від новин і описів товарів до художніх книжок і спілкування в чатах.
Навіть журналістика змінюється: віртуальні ведучі можуть цілодобово читати новини без перерв і емоційних зривів.
Як створюють синтетичні медіа
В основі синтетичних медіа лежить цілий набір технологій. Щоб створити контент, потрібно мати велику кількість даних. Наприклад, для генерації фото – мільйони зображень, для голосу – години записів. Дані “вчать” комп’ютер, показують йому, як виглядають реальні обличчя чи як звучить людська мова. Потім спеціальна модель намагається створити щось нове, але схоже на те, що вона вже бачила. І чим більше модель тренується, тим кращий і реалістичніший результат.
Наприклад, даємо програмі завдання створити “жінку середніх років у червоній сукні на фоні гір” – і через кілька секунд з’являється “справжнє фото”. Або інша програма бере ваш текст і начитує його голосом диктора з новин. Або ж створює відео неіснуючої людини.
Етичні ризики і виклики
Разом із користю приходять і ризики. І найбільший серед них – можливість маніпуляції. Наприклад, за допомогою deepfake можна створити відео, де людина говорить щось, чого насправді ніколи не казала. Це відкриває великі можливості для обману, шантажу або політичних маніпуляцій. Іноді такий контент виглядає настільки переконливо, що навіть експерти не можуть відразу зрозуміти, чи це правда.
До речі, про цю проблему наша редакція докладно писала у статті про те, як штучний інтелект змінює даркнет.
Ще одна проблема – авторські права. Наприклад, якщо хтось створив картину у стилі відомого художника, чи має він на це право? А якщо синтезували голос відомої особи – чи не є це порушенням особистого простору?
Ще один серйозний виклик – це довіра. Якщо ми не можемо бути впевненими, що зображення чи відео є справжнім, то як взагалі довіряти медіа? Деякі люди не вірять жодним новинам, бо вважають, що все – фейк.
Скандальний приклад
Згадаємо скандал із Тейлор Свіфт. У січні 2024 року на платформі X з’явилися штучно створені відверті зображення відомої американської співачки. Один із дописів із зображеннями набрав понад 47 млн переглядів перш, ніж його видалили. Фанати активно намагалися приховати зображення, публікуючи позитивний контент виступів та повідомляючи про порушення. Інцидент викликав широкий резонанс та обговорення щодо необхідності законодавчого регулювання використання дипфейків.
Як вирішити проблему із дипфейками
Деякі країни вже намагаються регулювати цю сферу. У Європейському Союзі ухвалено Акт про штучний інтелект (AI Act). Він зобов’язує чітко маркувати контент, створений за допомогою ШІ.
У Сполучених Штатах ухвалено закон Take It Down Act. Закон криміналізує свідоме опублікування або погрозу публікації інтимних зображень без згоди, включаючи створених за допомогою ШІ
У березні 2025 року Китай оголосив про нові вимоги щодо маркування контенту. Весь ШІ-контент повинен мати явні і неявні позначки. Явні позначки мають бути чітко видимими для користувачів. А неявні (цифрові водяні знаки) повинні бути вбудовані в метадані файлів.
Здається, що питань зараз виникає набагато більше, ніж є відповідей. Будемо продовжувати спостерігати за розвитком ШІ і ділитися з вами новинами.
