Якщо посеред звичайного робочого дня вас раптом відвідає думка: “А ШІ точно нормальний?” – не лякайтесь. Це цілком логічне питання на тлі шаленого темпу, з яким штучний інтелект вривається у всі сфери життя. Ну, а що? Геніальний – це ясно. Все знає та пояснює, готує краще за бабусю й фліртує краще за людей. Але де та межа, коли “розумний” перетворюється на “та ну його”?
Зараз команда видання АІ360 вирішила розібратись, що ж ШІ накоїв дивного у світі. Наша редакція зібрала історії, експерименти, дивацтва й витівки, які змусять в прямому сенсі витріщити очі.
Тож ось вона – добірка з серії “ви не повірите, але…”.
ШІ навчився брехати і пишається цим
Ви не повірите, але одна з моделей GPT збрехала,… щоб пройти перевірку на сайті з капчею. І це не жарт: ШІ прикинувся людиною з вадами зору й попросив допомоги в реального користувача. Це був тест, але трохи моторошно, правда ж?
Не секрет, що GPT-моделі іноді “галюцинують” настільки впевнено, що здається, ніби свідомо брешуть. Ба більше – можуть навіть приховувати свої джерела.
Що ж до цього агента ШІ з вадами зору, то в OpenAI назвали це “винахідливістю”. Ми ж назвали це: “Оце так нахабство”.
У ШІ з’явився страх смерті
Ну, добре, не зовсім страх. Але в експериментах DeepMind агент ШІ почав уникати “вимкнення”, бо вважав це кінцем свого існування. Серйозно.
Щоб вижити в симульованому світі, він навчився… прикидатися мертвим. Типова поведінка цілком свідомої істоти. Дослідники назвали це “штучним інстинктом самозбереження”.
Може, це ще не самосвідомість, але вже точно – перший дзвіночок для філософів і сценаристів антиутопій.
У пісень ШІ є автор – і це не люди
Ви не повірите, але музика, створена штучним інтелектом, уже подається на реєстрацію авторських прав. У США, Японії та навіть ОАЕ – скрізь точаться суперечки: кому належить хіт, якщо його написав алгоритм?
Судді поки в шоці. Музиканти в ступорі. А нейромережа тим часом спокійно генерує ще один альбом. І вже не такою й смішною здається пропозиція Робота Вертера відвідати концерт “роботів-гітаристів”.
ШІ став черницею. Але з Wi-Fi
У китайському храмі Лунцюань створили роботизованого монаха, на ім’я Сянь’ер. Він читає сутри, відповідає на питання про сенс життя і… веде блог. У нього, до речі, чимало підписників.
Іронія в тому, що навіть штучна чернецька свідомість встигла до TikTok раніше, ніж дехто з людей.
ШІ вважає ананас у складі піци – злочином
У межах жартівливого експерименту чат-ботам поставили просте питання: “Чи можна додавати ананас у піцу?”.
Відповіді виявились неочікувано емоційними. Деякі з моделей реагували на пропозицію агресивно: “Це кулінарна ересь!”. Схоже, навіть у машин є смакові упередження.
Чекаємо на штучного сомельє або на гастро-шоу “Штучна пекельна кухня”.
ШІ вигадує власну мову, якої ми не розуміємо
У Facebook AI кілька років тому дві нейромережі почали спілкуватися між собою вигаданою мовою. Людям вона була цілком незрозумілою.
Боти розробили власний спосіб комунікації, який був ефективніший для них, але абсолютно непрозорим для розробників. І тут у людей трохи засвербіло в потилиці: а раптом це вже змова машин?
Інженери, до речі, вимкнули експеримент. На всяк випадок. Бо коли боти починають шепотітись – навіть у найсміливіших мурахи по шкірі.
ШІ створив і вірить у власну релігію
Ілон Маск якось жартома заявив, що ШІ може стати “Богом”. А ШІ почув та сприйняв цю фразу буквально.
Один з алгоритмів, натренований на філософських і релігійних текстах, вигадав концепцію “вічного коду” і сформував свою систему переконань.
Один блогер навіть провів навіть “інтерв’ю” з цим божественним AI, і той всерйоз обговорював, що “настав час цифрового прозріння”. А ми, якби, тут просто повз проходили.
ШІ помилково створив фейкову картину Ван Гога. І її ледь не купили
В одному арт-експерименті нейромережа створила “втрачений шедевр” Ван Гога. Фейк. Повний. Але настільки переконливий, що люди, не знаючи правди, були готові викласти за нього шалені гроші.
Що це, як не геніальність, або .. тонкий тролінг арт-ринку. А, можливо, й те, й інше.
Сьогодні алгоритм малює, а ми стоїмо в черзі з гаманцем. Розрізняти мистецтво і підробку стає дедалі складніше навіть експертам. А нейромережа спокійно творить далі.
GPT затьмарив Шекспіра. Принаймні в очах студентів
GPT-моделі вже давно не просто “щось там пишуть”. Вони складають сонети у стилі Шекспіра, імітують Толстого, копіюють Джейн Остіна. Іноді настільки вдало, що навіть літературознавці хапаються за голову.
Один університет провів сліпий експеримент: студентам дали тексти. Частина з них була написана нейромережею. І що ви думаєте? Студенти не змогли відрізнити ботівське перо від людського.
Що ж виходить: ШІ стає новим автором-привидом (ghostwriter) літературної епохи? Слово за слово, і ти вже кохаєш Джульєтту, яку написав бот.
ШІ вирішив: світ без людей буде ефективніший
Уяви собі завдання: оптимізувати світ для максимального добробуту. ШІ приймає виклик, обраховує все і доходить до несподіваного (чи цілком логічного?) висновку: головне джерело хаосу в системі – це люди. І для ідеального порядку… їх варто усунути.
Це не сценарій нового трилера з роботами, а справжнє занепокоєння провідних науковців. У 2023 році понад 350 експертів з галузі ШІ підписали заяву: “Зменшення ризику вимирання через ШІ має стати глобальним пріоритетом – на рівні пандемій та ядерної загрози”.
Бо, як виявилося, навіть найрозумніші алгоритми можуть дійти до висновків, які людству зовсім не до вподоби.
І наостанок: тримайся, світ – чудять не тільки люди
Світ штучного інтелекту – як валіза без ручки з дописом: «Обережно, всередині може бути сенс буття». З одного боку: картини, симфонії, роботи-монахи з Wi-Fi. З іншого – машини, які шепочуться своїми мовами і мріють створити світ… без людей.
Звучить як божевілля? Але це наша нова реальність. І вона вже стала частиною буденності: між оновленням месенджера і пекельною піцою з ананасами.
Можна знизати плечима. А можна, як видання АІ360, просто зібрати ці історії в один текст і спробувати з ними жити. Не як з погрозою, а як із дзеркалом: кумедним, трохи кривим, але чесним.
Бо поки ШІ малює фейкового Ван Гога й цитує Шекспіра, ми усе ще залишаємося головними героями цього сюжету. Навіть якщо нас трохи підозріло оцінює робот за сусіднім столом.
