Здавалося б, це вже було: у казках – дзеркальне відображення, що тягне тебе в інший світ. У легендах – тінь, що оживає. У міських страшилках – демон, що краде обличчя. І всі ці історії закінчувалися однаково: нічого доброго з таких зустрічей не виходило. Але в наш час двійника можна створити не магією, а кліком. Сьогодні він – не казковий монстр, а продукт на основі даних, фото і голосу. І якщо раніше це було про вигадані історії, то тепер – про тебе.
Сьогодні видання АІ360 говоритиме не про цифрові копії будівель чи виробництва, а про копії людей. Твоє цифрове “я”. Його вже можна побачити. І, що найцікавіше, з ним можна домовитись.
Зірки без тіла: хто править Instagram`om
Уяви собі інфлюенсерку, яка не старіє, не псує кадр проблемною шкірою, не вимагає каву з мигдальним молоком. Вона завжди “в кадрі” і завжди “в темі”.
Це – Lil Miquela, дівчинка з косицею, що знімається в рекламі, постить фото з вечірок і каже, що “бореться за права людини”. 2,4 млн підписників, співпраця з Prada, Calvin Klein, Samsung. Її не існує, вона повністю згенерована на комп’ютері. Як і її колежанки – південнокорейська Rozy або німецька Noonoouri. До речі, німкеню взагалі створили ще у 2012-му, а у 2023-му вона офіційно… підписала контракт з Warner Music.
Ці цифрові дівчата – інфлюенсери без людського тіла. Ідеальні зображення брендів. У них неймовірна шкіра, нуль скандалів і стовідсотковий контроль з боку роботодавця. Вони не запізнюються. Не псують репутацію. Не вступають у “твіттер-війни”.
Ринок таких віртуальних зірок оцінювався в $4,6 млрд у 2023 році. За кілька років напрям стане конкурентом ринку реальних знаменитостей. Бо якщо раніше на подіум треба було йти ногами, тепер туди можна потрапити за допомогою інновацій. Бо головне – контроль.
Креативний директор Balmain Олів’є Рустен вважає:
“Я створив віртуальну армію так само, як створюю свою колекцію. Бути унікальним дуже важливо”.
І він правий у своїй впевненості, оскільки згенеровані аватари не старіють, не порушують контрактів, не потрапляють у скандали. Вони завжди під контролем – бренду, програми, ідеального сценарію. Це – зразкові випромінювачі образу. Солдати торгових марок.
Не тільки вигадані: двійник може бути тобою
Брендам така гра вигідна. Віртуальна модель не вимагає гонорарів, не закохується в репера-конкурента й не псує репутацію нічним твітом. Вона завжди усміхнена, вчасно відреагує й ідеально впишеться в кольори кампанії.
Коли Balmain представив лінійку одягу з трьома цифровими манекенницями, ніхто особливо не обурився. Навпаки – сказали: “Як красиво”. І поки світ дивився на красу, реальні люди тихенько відходили за куліси.
Інфлюенсери без плоті – це лише розминка. Бо далі – більше. Далі – ми самі. Аватар може бути не лише вигаданий. Його можна зробити з людини. У Zoom-зустрічі замість тебе може сидіти голограма. У чаті відповідати – бот, який вже завчив всі твої вирази. У відео – штучно згенероване обличчя, яке рухає губами видаючи твій голос. Іноді – за життя. А іноді – після смерті.
Такі сервіси, як DeepBrain, Synthesia або HereAfter AI, дозволяють “оцифрувати” людей. Не просто створити аватар, а залишити цифрову версію, яка житиме вічно. Родини, що втратили близьких, вже ведуть діалоги з їхніми цифровими копіями. Ті ж у відповідь жартують, радять, навіть заспокоюють.
Дуже щемкий приклад був ще на початку зародження цих цифрових можливостей. Актор Олександр Пороховщиков відтворив образ своєї покійної матері за допомогою ШІ. Він “спілкувався” з нею, слухав її голос, бачив її емоції. Це був особистий проєкт. Глибокий і неоднозначний.
Деякі побачили в цьому емоційну терапію. Інші – небезпечну ілюзію. Бо як довго ми зможемо відрізняти справжнє “прощавай” від цифрового “залишайся”? Це турбота чи втеча від горя?
Як сказав французький філософ Жан Бодрійяр:
“Ми живемо у світі симулякрів – копій без оригіналу”.
Здається ще трохи і ми перестанемо помічати, де реальність, а де її тінь.
Діджитал-воскресіння: кінематограф без живих акторів
У фільмі “Rogue One” ми бачимо молодого Пітера Кушинга, хоча актор помер за 22 роки до прем’єри. У “Мандалорці” – юний Люк Скайвокер, створений зі старих записів та ШІ. В Китаї актрису Лу Сяоюй “відтворили” для серіалу, бо її не стало за кілька днів до зйомок. У шоубізнесі це називається “digital resurrection” – цифрове воскресіння. Те саме вже намагаються зробити з Мерилін Монро і Джейсом Діном.
Глядачі – захоплюються, студії – заробляють. Але за цією спорідненістю ховається питання: де межа між творчістю та експлуатацією?
Якщо актора можна “надрукувати” за згодою спадкоємців, то чи можливо оживити будь-кого з відкритим профілем з TikTok? Чому ні, якщо для цього знадобляться лише кілько годин відео і голосові нотатки.
Двійник у фольклорі – і сьогодення
У слов’янських легендах зустріч зі своїм двійником віщувала смерть. У німців це доппельгангер. У алхіміків – гомункулус. Страх перед тим, що хтось буде “як ти”, буде тобою, супроводжував людство віками.
Сьогодні ці образи ожили. І страхи теж. Хоча вони не прокрадаються з лісу, а завантажуються з хмари. Їм не потрібна душа, їм достатньо алгоритму. І ось цей новісінький тренд на свого (або його) двійника несеться світом, захоплюючи уми.
Той, хто мовчки виконує все
Але чи не втрачаємо ми себе, коли дозволяємо коду створювати кращу версію нас самих? Ту, яка не хворіє, не старіє, не сперечається. І головне – мовчки виконує всі пропозиції.
Хоча фольклор натякає: цифрові двійники все ж таки не про тренд. Це дзеркало нашого бажання втекти від усього людського: недосконалого, зморшкуватого, емоційного.
Але є одне “але”. У дзеркалі – відображення. У симуляції – порожнеча. У цифровому двійнику – немає людини. Є тільки те, чим ти міг бути. Без серця. Без запаху. Без душі. Без несподіваного: “Ой, пробач”. Навіть якщо посміхається так, як ти.
P.S. Історії, які не вигадати
І таке трапляється:
- ШІ написав роман для японської премії Nikkei Hoshi Shinichi Literary Award. У 2016 році команда з Фудзіцу створила ШІ, який написав роман “The Day a Computer Writes a Novel” (частково) – він пройшов до першого туру відбору конкурсу.
- South China Morning Post писав про стартапи, які створюють «цифрових духів» померлих родичів – із голосом, мімікою й характером.
- За даними Wikipedia, у червні 2024 Balmain відкрив віртуальний шоурум, ведений саме аватаром креативного директора Олів’є Рустена з постом про сканування його обличчя в 3D з хештегом “#future”.
Більш резонансні ситуації:
Вітні Г’юстон (Whitney Houston)
У 2020 році в США та Європі відбувся тур віртуальної Вітні, створеної за допомогою голограми. Її тіло – проєкція. Її голос – відцифровані записи. На сцені поряд із живими танцюристами співала тінь.
Слоган туру був іронічно точним “An Evening with Whitney” – вечір з Вітні. Без Вітні. Цей тур викликав неоднозначну реакцію: родина була “за”. А ось фанати розділилися. Частина назвала це воскресінням у стилі поп, інші – експлуатацією пам’яті.
Майкл Джексон (Michael Jackson)
У 2014 році на церемонії Billboard Music Awards виступила голограма Майкла Джексона. Виступ був видовищним, але реакція глядачів – суперечлива. Як написали в The Guardian: “Це був не Майкл. Це була машина, яка змусила нас сумувати ще більше”.
Але ж, як кажуть в приказці: ”Важко розгойдатися, а далі – легше”. Можливо, нащадки будуть затятими шанувальниками витівок ШІ. Хто зна.
