Джек Стрендж, молодий письменник із Британії, роками прагнув видати свою книжку офіційно. Після низки болючих відмов, укладення першої видавничої угоди для нього стало моментом глибоких емоцій. «Коли мені сказали “так”, я заплакав. Це було те, чого я завжди хотів», — згадує він. Його дебютний роман «Поглянь угору, Красунчик» став початком омріяного творчого шляху. Але згодом на зміну ейфорії прийшло нове, геть інше почуття — обурення.
Про це у своїй статті розповідає BBC.
Після публікації свого дебюту Джек виявив, що його попередні, самостійно видані книги з’явилися на LibGen — так званій «тіньовій бібліотеці», що незаконно зберігає мільйони книг і наукових праць. За даними розслідування журналу The Atlantic, саме з таких джерел компанія Meta могла отримувати дані для навчання своєї генеративної ШІ-системи Llama. Хоча Джекова нова книга не потрапила у ці масиви, сам факт використання його попередніх праць без дозволу викликав у нього лють.
«Ми не можемо просто змиритися. Треба давати відсіч», — говорить Джек.
Креативність під загрозою: штучний інтелект і авторське право
Meta, яка володіє такими гігантами, як Facebook, Instagram і WhatsApp, зараз стикається з судовими позовами від авторів, обурених безконтрольним використанням їхнього контенту. Компанія стверджує, що її системи ШІ мають трансформаційний потенціал, а використання захищених авторським правом матеріалів є «добросовісним» і необхідним для розвитку інновацій.
Проте письменники, митці та інші творці вважають, що їхня інтелектуальна власність використовується без жодної компенсації. Вони наголошують, що створення ШІ не повинно йти врозріз із правами творців, а за використання їхніх робіт потрібно платити.
Боротьба проти гіганта: автори піднімають голос
Письменник Джек Стрендж не єдиний, хто відчув наслідки цієї ситуації. Все більше авторів приєднуються до протестів проти масового збору даних для тренування ШІ. У Лондоні вже запланована акція під стінами офісу Meta, а онлайн-кампанії ширяться мережею. Авторка та активістка Ейбі Лонгстафф, яка працює в Товаристві авторів, також підтвердила, що її роботи були використані без згоди.
«Їм потрібен наш голос, наш стиль, наше вираження. Але замість того, щоб платити, вони просто беруть усе це безкоштовно», — наголошує Лонгстафф.
Вона пояснює, що LLM (великі мовні моделі), на кшталт Llama, здатні писати тексти, стилістично схожі на її твори, але без будь-якого визнання авторства чи виплат.
Дискусії в уряді та загрози для майбутнього
Уряд Великої Британії вже провів консультації щодо врегулювання ситуації, пропонуючи спірний механізм: автоматичний доступ технологічних компаній до будь-якого твору, якщо автор самостійно не відмовиться. Проте письменники вважають такий підхід несправедливим. «Це як приклеїти записку до гаманця: “не красти”. Компанії повинні питати дозволу», — пояснює Лонгстафф.
Водночас під тиском ситуації письменники закликають колег звертатися до депутатів, щоб захистити свої права. Адже без законодавчої підтримки зупинити подібну практику буде складно. Незважаючи на виклики, Джек Стрендж не полишає мрію стати професійним письменником. Він відкрито говорить про те, як складно залишатися в цій індустрії, коли штучний інтелект зазіхає на головне — авторське натхнення.
«Ми й так недооцінені. А тепер, з появою ШІ, нас ще більше знецінюють», — каже він. І додає: «Моя мрія — писати повний робочий день. Але з такими умовами це стає дедалі складніше».
