Через 18 років після інсульту стовбура мозку, який майже повністю паралізував її, канадійка Енн Джонсон вперше знову почула свій голос. Завдяки передовій системі із штучним інтелектом (ШІ) «мозок–комп’ютер» (BCI). Ця технологія безпосередньо декодує мовні сигнали з активності мозку та перетворює їх на звук, текст або навіть анімований аватар. Історія Джонсон — це прорив у медицині та інженерії, який відкриває нові перспективи для людей, що втратили здатність говорити через інсульт, БАС або травми.
Про це у своїй статті розповідає прес-служба Interesting Engineering.
До інсульту у 2005 році, коли їй було лише 30, Джонсон працювала вчителем і тренером у школі в Саскачевані. Після ураження мозкового стовбура вона опинилася у «замкненому стані» — при свідомості, але без можливості рухатися чи говорити. Єдиним способом спілкування залишалася система відстеження погляду, яка дозволяла вводити лише близько 14 слів на хвилину, удесятеро повільніше за природний темп розмови.
Як думка перетворюється на голос
У 2022 році Джонсон стала третьою учасницею клінічного випробування, яке проводили дослідники з Каліфорнійського університету в Берклі та Сан-Франциско. В основі технології — нейропротез, що зчитує сигнали з моторної кори мовлення, оминаючи пошкоджені ділянки нервових шляхів і завдяки ШІ направляє розмову до людей. Коли Джонсон намагається говорити, імплантат фіксує нейронну активність та передає її на комп’ютер, де штучний інтелект перетворює дані на слова.
Початкові моделі вимагали цілого речення для виведення результату, через що затримка становила близько 8 секунд. Але в березні 2025 року в журналі Nature Neuroscience команда повідомила про перехід на потокову архітектуру. Вона зменшила затримку до однієї секунди, наблизивши роботу системи до реального часу. Для емоційної автентичності дослідники відтворили голос Джонсон із запису її весільної промови 2004 року, а також створили аватара, здатного імітувати її міміку — від посмішки до нахмурення.
Від експерименту до повсякденного інструменту
Розробники — доцент Гопала Ануманчіпаллі, нейрохірург Едвард Чанг та докторантка Кайло Літтлджон — ставлять за мету зробити такі нейропротези максимально простими у використанні, за принципом «підключив і працює». У перспективі вони планують впровадити бездротові імплантати, які усунуть потребу у фізичному з’єднанні з комп’ютером, а також створити фотореалістичних аватарів для більш природної комунікації. Дослідники вже уявляють «цифрових клонів», що відтворюватимуть не лише голос, а й характерні інтонації та невербальні сигнали власника.
Система працює лише тоді, коли користувач свідомо намагається говорити, що гарантує безпеку та конфіденційність. Це особливо важливо для людей, які через хвороби чи травми залишаються уразливими, але прагнуть зберегти контроль над власним спілкуванням.
Особисте значення та майбутні перспективи
Для Джонсон участь у проєкті стала справжнім переломним моментом.
«Я хочу, щоб інші пацієнти бачили мене і знали: їхнє життя ще не закінчилося», — сказала вона у заяві для UCSF.
Жінка мріє працювати консультантом у реабілітаційному центрі, використовуючи нейропротез для спілкування з клієнтами. Експерти вважають, що з подальшим розвитком ШІ практичне відновлення мовлення у режимі реального часу може стати реальністю вже в найближчі роки. Такий технологічний прорив може кардинально змінити життя людей, які втратили голос, повернувши їм можливість швидкого, природного та емоційно насиченого спілкування.
