Конвенція про штучний інтелект, права людини, демократію та верховенство права, розроблена правозахисним органом, Радою Європи. Вона є зобов’язуючою угодою. До якої входять 46 держав-членів ЄС. Також США, Канада, Ізраїль та Японія, яка виступає країною-спостерігачем.
У той час як Рада Європи має на меті розширити сферу дії договору, щоб охопити приватні організації, США та інші країни-спостерігачі рішуче виступають за те, щоб сфера дії договору була обмежена лише державними органами. З можливістю «вибору» для приватних компаній для країн підписантів. Це призвело до глухого кута в переговорах, підкреслюючи відсутність консенсусу між націями.
Багато хто висловив занепокоєння щодо впливу країн-спостерігачів на договірний процес. Європейська комісія висунула «варіант відмови» для приватних країн, щоб вирішити проблеми адміністрації США. Проте на пленарному засіданні рішення з цього приводу не ухвалено. Критики стверджують, що без залучення приватного сектору. Там все ще ведеться більшість досліджень і розробок ШІ. Угода ШІ втрачає свою довіру та легітимність.
Тим часом текст договору постійно розмивається, що викликає сумніви щодо його загальної ефективності та робить договір ближчим до декларації, ніж до обов’язкової угоди. Європейська комісія прагне узгодити договір із Законом ЄС про штучний інтелект. Це призвело до виділення в договорі питань національної безпеки, оборони та правоохоронних органів, які мають набагато ширший обсяг, ніж ті, що містяться в Законі про штучний інтелект.
Таке узгодження породило законні побоювання, що воно може стати поштовхом для створення лазівок у системах штучного інтелекту. Застосовних як у цивільному, так і у військовому контексті. Крім того, дослідницька діяльність у сфері розробки штучного інтелекту виключена зі сфери дії договору. Навіть критичні положення, такі як ті, що стосуються захисту здоров’я та навколишнього середовища, сприяння довірі до систем штучного інтелекту та вимоги людського нагляду, були вилучені.
