Світова технологічна еліта, котра ще вчора клялася в етичних принципах, «не нашкодь» і «AI для добра людства», сьогодні активно вбудовується в кістяк військових машин найпотужніших держав. У травні 2026 року Пентагон оголосив про угоди з вісьмома провідними компаніями — OpenAI, Google, Microsoft, NVIDIA, Amazon Web Services, SpaceX, Reflection та Oracle — для розгортання їх frontier-моделей безпосередньо на секретних мережах рівня IL6 та IL7. І це не просто короткострокові контракти. Це структурна інтеграція цивільного AI у військову інфраструктуру. Як військовий ШІ прерік спроби міжнародного регулювання автономної зброї на провал? Читайте в матеріалі видання AI360.
Військове керівництво США офіційно визнало, що ШІ є не просто допоміжним інструментом, а основою майбутньої доктрини ведення війни. Головна мета тут — досягнення інформаційної переваги (decision superiority). У сучасних конфліктах обсяги даних із супутників, дронів та радіоелектронної розвідки є колосальними. Моделі класу frontier (найсучасніші LLM та мультимодальні системи) розгортаються саме для того, щоб миттєво синтезувати ці дані та допомагати військовим приймати рішення у стресових ситуаціях.
Чому це відбувається саме зараз
Причин кілька, і всі вони жорстко прагматичні.
По-перше, геополітичний тиск. Китай демонструє масовість і швидкість у виробництві дронів та автономних систем. Сполучені Штати відповідають доктриною «Replicator» — програмою зі швидкого розгортання тисяч attritable (витратних) автономних систем. Без комерційного AI, здатного обробляти терабайти даних у реальному часі, аналізувати супутникові знімки, керувати роєм дронів і пропонувати цілі, така масовість неможлива.
По-друге, економіка. Розробка військового софту за класичними державними підрядами коштує дорого і повільно. Комерційні моделі від OpenAI, Anthropic чи xAI вже мають неймовірні можливості, навчені на всьому інтернеті. Дешевше і швидше інтегрувати їх, ніж створювати з нуля. Palantir, Anduril, Microsoft з OpenAI моделями — все це вже приносить мільярди. У 2025 році Palantir отримав потенційний контракт на $10 млрд від Армії США.
По-третє, війна як прискорювач. Конфлікт в Україні став найбільшим полем бойового тестування AI в історії. Українські FPV-дрони з елементами автономного наведення, системи аналізу відео від тисяч дронів, інтеграція Palantir і Microsoft — усе це дало реальні дані, котрих немає і не можливо отримати в жодній лабораторії. Компанії бачать: війна — найкращий вчитель для їх моделей.
Від «не будь злим» до «будь точним»: еволюція ШІ на службі Пентагону
Пам’ятаєте 2018 рік, коли співробітники Google бунтували проти участі компанії у військовому проєкті Project Maven (розпізнавання об’єктів для дронів)? Тоді керівництво техногіганта відступило під тиском етики та внутрішніх протестів. Сьогодні ті часи здаються наївною романтикою. Етичні бар’єри остаточно впали під тиском глобальної геополітичної нестабільності, а провідні гравці ринку тепер відкрито змагаються за багатомільярдні оборонні контракти.
Пул компаній, які закривають архітектуру Пентагону, сформував нову екосистему, де цивільні моделі стають частиною ланцюга прийняття рішень про знищення:
OpenAI — пройшла карколомний шлях від публічних обіцянок «ми ніколи не робитимемо військові застосунки» до офіційного партнерства з Anduril для систем протидії дронам та прямих угод з Пентагоном.
Google — попри колишній ідеалізм працівників, компанія офіційно повертається «до строю», надаючи свої frontier-моделі для аналізу розвідданих.
Palantir — компанія Пітера Тіля стала фактично першопрохідцем цієї фази. Їх платформа AIP (Artificial Intelligence Platform) вже інтегрована безпосередньо в системи ухвалення тактичних військових рішень. У 2025 році Palantir закріпив успіх, отримавши потенційний контракт на 10 мільярдів доларів від армії США.
Microsoft та Amazon Web Services (AWS) — ведуть жорстоку боротьбу за хмарну інфраструктуру оборонних відомств США та НАТО (зокрема, через багатомільярдний проєкт хмари Пентагону JWCC). Через Azure Government вони інтегрують GPT-моделі в надсекретні середовища, утримуючи контроль над «мізками» військових баз даних.
Anduril Industries — стартап Палмера Лакі, який від початку створювався як суто оборонна ШІ-компанія. Вони поєднують софт із залізом, постачаючи автономні системи перехоплення та ШІ-платформу Lattice, що об’єднує тисячі датчиків, дронів та радарів у єдину екосистему.
Reflection — включення цього відносно нового стартапу поруч із трильйонними гігантами стало найбільш інтригуючим моментом травневих угод. Компанія, що підтримується NVIDIA, фокусується на створенні високопродуктивних моделей з відкритим кодом (open-source), які позиціонуються як американська противага китайським аналогам (на кшталт DeepSeek). Для Пентагону це спосіб уникнути залежності від одного постачальника (vendor lock-in).
NVIDIA — монополіст, який не створює військових стратегій, але постачає обчислювальну потужність (чипи), без якої жоден із вищеперерахованих гравців просто не зможе запустити свої моделі.
Варто зазначити, що Anthropic (творці Claude) демонстративно відсутні в цьому списку. Повідомляється, що переговори з ними зайшли в глухий кут через суворі внутрішні обмеження компанії щодо використання їхнього ШІ у військових діях, стеженні та зброї. Інші ж компанії без зайвих вагань погодилися на умову «будь-якого законного операційного використання».
Аналітика без купюр: що це означає насправді
1. Зміна природи війни.
Війна стає гібридом людини і машини, де машина дедалі частіше пропонує (а згодом і приймає) рішення. Сучасні системи вже здатні виявляти цілі, класифікувати їх та пропонувати оптимальний засіб ураження. Людина в ланцюзі — «на кнопці» — перетворюється на потенційного bottleneck (пляшкове горлечко). У високій інтенсивності конфлікту з Китаєм затримка в 2-3 секунди може коштувати ескадрильї дронів або корабля. Тому тиск на «дайте більше автономії» неминучий.
2. Етична деградація.
Автономні системи створюють проблему «розмитої відповідальності». Хто винен, якщо AI помилково вдарив по цивільних? Розробник моделі? Компанія, що її надала? Військовий, котрий активував систему? Оператор, який не скасував рекомендацію? Історія показує, що в реальних війнах відповідальність часто розчиняється. А при масовому використанні роїв — ще більше.
Крім того, існує ризик «moral deskilling» — військові втрачатимуть навички моральної оцінки, покладаючись на машину. Машина ж не має совісті. Вона просто оптимізує процес за заданими метриками (ймовірність ураження, мінімальні втрати своїх, тощо).
3. Гонки озброєнь і поширення.
Коли OpenAI, Google і xAI працюють на Пентагон, Китай і РФ прискорюють власні програми. Технологія подвійного призначення поширюється. Те, що сьогодні використовують для аналізу розвідданих, завтра — для автономних ударних систем у третіх країнах. Демократичні держави, які першими інтегрують AI у війну, фактично знижують поріг входу для авторитарних режимів. Стається класичний ефект «демократизації технологій», який у військовій сфері стає небезпечним. Коли передові демократії (як-от США) легітимізують та фінансують інтеграцію комерційного ШІ у війну, вони мимоволі полегшують життя автократіям (Китаю, РФ, Ірану тощо).
Простими словами: Демократичні країни пробивають стіну, роблять технологію масовою, дешевою та зрозумілою. Авторитарним режимам залишається просто зайти у цей пролом, не витрачаючи трильйони на фундаментальну науку, і використати алгоритми вже без жодних етичних гальм чи внутрішніх протестів розробників.
4. Концентрація влади.
Кілька приватних компаній отримують безпрецедентний вплив на обороноздатність держав. Їх моделі знають більше про оперативну обстановку, ніж багато генералів. У кризовий момент вони можуть стати «занадто великими, щоб відмовити». Або навпаки — занадто цінними, щоб їх регулювати.
Раніше приватні компанії постачали армії залізо (танки, снаряди), яким військові керували самі. Тепер приватні компанії постачають армії «мізки». Той, хто володіє мізками армії, зрештою починає володіти й самою державою.
Реальність без ілюзій
AI-компанії не «зрадили принципи». Вони просто зіткнулися з реальністю: держава — найбільший клієнт, війна — найбільший драйвер інновацій, а гроші і вплив перемагають публічні декларації. Ті самі люди, котрі в 2023 році підписували листи про небезпеку AGI, сьогодні підписують угоди на секретних мережах.
Це не змова. Це логічний наслідок технологічного прогресу в анархічній міжнародній системі. Хто не інтегрується — програє. А програш у військовій сфері означає втрату суверенітету.
Україна тут показова. Країна, яка вимушено стала лабораторією, демонструє, що комерційний AI + волонтери + держава можуть створювати ефективніші рішення, ніж класичні військово-промислові комплекси. Але й вона платить ціну — людські життя, ескалація, залежність від постачальників технологій і постійне підвищення ставок.
Майбутнє
Найближчі 5-10 років ми побачимо:
- Масове розгортання роїв автономних систем з елементами self-targeting.
- AI як стандартний шар у системах командування та управління (C2).
- Нові форми кібер- і інформаційної війни, де моделі генеруватимуть дезінформацію в реальному часі.
- Спроби міжнародного регулювання, які, ймовірно, проваляться, як і заборона на автономну зброю. Адже жодна країна не підпише заборону, якщо боїться, що її суперник таємно розробляє таку ж зброю.
Правило консенсусу в ООН (він заблокований за замовчуванням)
Понад десять років у Женеві в межах Конвенції про конкретні види звичайної зброї (CCW) тривають дискусії про заборону автономних систем. ООН намагається ухвалити хоч якесь рішення, але для цього потрібен консенсус усіх сторін. Такі країни, як США, Росія, Китай та Ізраїль, які є лідерами у сфері військових технологій, послідовно блокують будь-які юридично обов’язкові заборони, погоджуючись лише на «рекомендації».
Що ми маємо
AI-компанії не просто «заходять» у військову інфраструктуру. Вони стають її частиною. Інфраструктурою, від якої залежатиме, хто виживе в наступних конфліктах. Питання вже не в тому, чи добре це. Питання в тому, як жити в світі, де рішення про життя і смерть дедалі частіше делегуються алгоритмам, навченим на інтернеті, де панують котики, порно і пропаганда. І де найпотужніші держави вважають, що іншого вибору просто немає.
Це не наукова фантастика. Це вже травень 2026 року.
