Українське видавництво Vivat опинилося в центрі публічної уваги після того, як користувачі соцмереж помітили у виданні «Енциклопедія фейрі Емілі Вайлд» підозрілий уривок. Він за своєю структурою та стилем нагадував відповідь чат-бота на кшталт ChatGPT. Це спричинило бурхливу дискусію щодо можливої участі штучного інтелекту в редагуванні або перекладі книжки.
Про це повідомив один з читачів на своїй сторінці у X.
На відео та фото, що швидко поширилися інтернетом, видно текст, типовий до шаблону відповіді мовних моделей. Така формулювання викликала підозру в тому, що під час підготовки видання могли використати генеративний ШІ, але не визнали цього офіційно. Громадськість почала вимагати пояснень, а деякі користувачі соцмереж у жарт назвали цей скандал «шакалячим експресом».
У відповідь на критику видавництво Vivat виступило із заявою, у якій категорично спростувало використання будь-яких інструментів штучного інтелекту в процесі підготовки книжки до друку. За словами представників видавництва, йдеться лише про коментар редактора, який помилково потрапив у фінальний варіант верстки книги.
Компанія зазначила, що уривок не був результатом генерації через штучний інтелект, і пообіцяла провести внутрішнє розслідування. Під час, якого вони планують з’ясувати, як саме фрагмент з технічного коментаря потрапив у публічне видання. Попри офіційне спростування, користувачі соцмереж залишаються скептичними, оскільки форма тексту дуже характерна для типових відповідей, що створюються ШІ-моделями.
Використання ШІ в книговиданні: етична та творча дилема
Скандал навколо книги Vivat зачепив значно глибше питання — межі дозволеного у використанні штучного інтелекту в літературному процесі. Хоча в Україні поки немає жорстких регуляцій на застосування ШІ у сфері видавництва, у багатьох країнах точаться запеклі дебати щодо етичності використання генеративних моделей без належного маркування.
Відомі випадки застосування ChatGPT у перекладах та навіть написанні художніх текстів вже призвели до хвилі обговорень серед літераторів, редакторів і правозахисників. Читачі хочуть знати, чи отримують вони результат людської творчості, чи генерацію алгоритмів. Якщо виявиться, що видавництва навмисно замовчують використання ШІ — це може вплинути на їхню репутацію та довіру аудиторії.
Генеративні моделі, такі як ChatGPT, Midjourney чи Claude, дедалі активніше проникають у творчі індустрії — від літератури до журналістики. У книжковій справі це може значно зменшити витрати на переклад, редагування та навіть написання контенту. Проте разом із перевагами постає і низка ризиків: втрата авторського почерку, деградація мовного стилю, а також, як у випадку Vivat — підрив довіри читача.
Наразі в Україні бракує чітких інструкцій чи стандартів для прозорого маркування контенту, створеного або доповненого за допомогою штучного інтелекту. Історія з Vivat, навіть якщо виявиться технічною помилкою, може стати тривожним дзвінком для індустрії — час розробляти етичні стандарти використання нових технологій у книжковій справі.
